Сквер на перехресті вулиць Ольжича та Перемоги сьогодні має зовсім інший зміст, ніж кілька десятиліть тому. Тепер його головний акцент – бронзова постать Олега Ольжича, людини, для якої Житомир став місцем народження, хоча більша частина життя минула далеко за межами міста. Пам’ятник з’явився тут у 2017 році. Він не схожий на складний меморіальний комплекс із десятками деталей – перед відвідувачем насамперед постає людська фігура.
За літературним ім’ям Олег Ольжич стоїть Олег Кандиба. Його життєпис незвичайний уже через те, наскільки різними були сфери його діяльності. Поезія сусідила з професійною археологією, а наукова робота – з участю в українському визвольному русі. Саме тому житомирський пам’ятник цікавий не тільки як ще одна міська скульптура. Він дає привід дізнатися, чому ім’я Ольжича сьогодні зустрічається на карті Житомира в кількох місцях.
Де шукати пам’ятник Олегові Ольжичу в Житомирі
Окремої адреси з номером будинку для цієї пам’ятки фактично не потрібно. Пам’ятник Олегові Ольжичу знаходиться у сквері на перетині вулиць Ольжича та Перемоги в Житомирі. Саме цей орієнтир найзручніше використовувати, якщо потрібно знайти монумент на карті або прокласти до нього піший маршрут.
Місце відкрите та не має музейного режиму. Скульптура стоїть у громадському просторі, тож підійти до неї можна без квитка чи попереднього запису. Навколо є територія скверу, а сам монумент добре проглядається з пішохідної частини.
Коротка довідка про пам’ятник:
| Параметр | Відомості |
|---|---|
| Кому присвячений | Олегу Ольжичу – Олегу Кандибі |
| Де розташований | Житомир, перехрестя вулиць Ольжича та Перемоги |
| Місце встановлення | сквер Олега Ольжича |
| Коли відкритий | 27 жовтня 2017 року |
| Скульптор | Василь Фещенко |
| Архітектор | Валерій Головатенко |
| Основний матеріал фігури | бронза |
| Формат | повнофігурна міська скульптура |
| Відвідування | вільне |
Сквер змінився раніше, ніж тут з’явився Ольжич
Історія цього місця цікава тим, що пам’ятник Ольжичу не просто додали до вже сформованого простору. Сам сквер перед цим пережив зміну свого меморіального змісту.
Колись тут знаходився монумент Олександру Пархоменку – діячеві, пов’язаному з радянською історичною традицією. У 2015 році його демонтували. Згодом територія отримала нове оформлення, а центральною постаттю скверу став уже уродженець Житомира Олег Кандиба.
Причому задум ушанувати його таким способом виник не в останній момент. Питання створення пам’ятника обговорювали ще раніше, зокрема в період 100-річчя від дня народження Ольжича у 2007 році. Від задуму до завершеного монумента минуло приблизно десятиліття.
Урочисте відкриття відбулося 27 жовтня 2017 року. Той рік був ювілейним – від народження Ольжича минуло 110 років.
Хто автор пам’ятника Олегові Ольжичу
Образ для житомирського монумента створив скульптор Василь Фещенко. За архітектурну частину проєкту відповідав Валерій Головатенко.
Автори пішли шляхом, який не потребує довгого розшифрування символів. Ольжича показано на повний зріст. Головним елементом є саме його постать, а не декоративне оточення. Завдяки цьому композиція читається досить легко навіть людиною, яка бачить її вперше.
Матеріалом для фігури обрали бронзу. Вона добре підходить для відкритого міського середовища й водночас дозволяє передати пластику обличчя, одягу та силуету.
Тут немає відчуття, ніби скульптура існує сама по собі, а сквер – сам по собі. Навколо залишений простір, з якого пам’ятник можна роздивитися під різними кутами. Така організація території має й практичне значення – біля монумента можуть збиратися люди під час пам’ятних подій.
У зовнішньому вирішенні варто звернути увагу на кілька деталей:
- автор не обмежився портретним бюстом – Ольжич представлений повнофігурно;
- бронзова скульптура має стриману пластику без надлишкового декоративного оформлення;
- фігура піднята над площиною майданчика, тому добре читається на тлі скверу;
- композицію можна оглядати з різних боків, а не лише з однієї фронтальної точки;
- монумент органічно працює як центральний об’єкт невеликої громадської території.
Пізніше пам’ятник отримав і формалізований статус у сфері охорони спадщини. У 2021 році його зарахували до щойно виявлених об’єктів культурної спадщини за видом “монументальне мистецтво”.
Чому в Житомирі вшановують Олега Ольжича
Щоб зрозуміти вибір постаті, достатньо повернутися до 1907 року. Саме 21 липня того року в Житомирі народився Олег Кандиба. Згодом він стане відомим під ім’ям Олег Ольжич.
Його родина також залишила помітний слід в українській культурі. Батьком Олега був Олександр Кандиба – поет, якого значно частіше знають за псевдонімом Олександр Олесь.
Утім, біографію сина не можна звести до продовження батькової літературної історії. Ольжич обрав власний шлях і серйозно працював у науці. Одним із головних його професійних напрямів стала археологія. Він навчався, досліджував археологічні культури та працював із матеріалами, що стосувалися давньої історії Центральної та Східної Європи.
І водночас писав вірші.
У 1935 році з’явилася збірка “Рінь”, а через п’ять років – “Вежі”. Ще одна книга, “Підзамче”, була надрукована вже після загибелі поета.
Це важлива деталь для сприйняття пам’ятника. Перед нами не просто літератор, хоча саме псевдонім Ольжич найбільше асоціюється з поезією. Наукова праця була повноцінною частиною його життя.
Від науки до підпілля
Ще одна лінія біографії Ольжича пов’язана з українським націоналістичним рухом. Він був діячем Організації українських націоналістів та займався політичною роботою.
Друга світова війна стала останнім періодом його життя. Ольжич продовжував діяльність у підпіллі, а в 1944 році був заарештований гестапо.
Після арешту його ув’язнили в концентраційному таборі Заксенгаузен. 10 червня 1944 року Олег Ольжич там загинув. На той момент йому ще не виповнилося 37 років.
Якщо звести основні події до короткої часової лінії, вона виглядатиме так:
| Дата | Подія |
|---|---|
| 21 липня 1907 року | народження Олега Кандиби в Житомирі |
| 1935 рік | поява збірки “Рінь” |
| 1940 рік | вихід збірки “Вежі” |
| 10 червня 1944 року | загибель Ольжича в Заксенгаузені |
| 1946 рік | посмертне видання “Підзамче” |
| 2007 рік | 100 років від дня народження Ольжича та новий етап обговорення його вшанування в місті |
| 2015 рік | демонтаж попереднього монумента зі скверу |
| 27 жовтня 2017 року | відкриття скульптури Ольжича |
| 2021 рік | внесення пам’ятника до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини |
Не один пам’ятник: де ще в Житомирі зустрічається ім’я Ольжича
Монумент у сквері – лише найпомітніша форма міського вшанування Олега Ольжича.
Його ім’я закріпилося безпосередньо в топоніміці Житомира. Є вулиця Ольжича, а сквер із пам’ятником також названий на його честь. Ім’я Олега Ольжича носить Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека.
Тому людина, яка вперше приїхала до міста й нічого не знає про Кандибу, може зустріти його ім’я кілька разів у зовсім різних обставинах.
У 2026 році до цього своєрідного міського маршруту додалася ще одна точка. До 119-ї річниці від народження Ольжича було позначено місце, пов’язане з проживанням родини Кандиб. Там з’явилася інформаційна пам’ятна дошка.
Це показує цікаву особливість місцевої пам’яті: історична постать не “закрита” одним монументом. Відомості про неї поступово вписуються в різні частини міського середовища.
Деталі, які легко пропустити
Якщо дивитися на пам’ятник винятково як на туристичний об’єкт, частина його змісту залишиться непомітною. Наприклад, важливо знати, що нинішній вигляд скверу є результатом переосмислення території, а не просто благоустрою вільної ділянки.
Цікавий і часовий розрив. Ольжич загинув у 1944 році, тоді як повноцінний пам’ятник у рідному Житомирі відкрили більш ніж через сім десятиліть.
Не менш промовисте саме місце встановлення. Людина стоїть у сквері Ольжича на вулиці Ольжича перед пам’ятником Ольжичу. Завдяки цьому ім’я не залишається тільки написом на табличці з назвою вулиці – воно отримує конкретне обличчя та біографію.
Є ще один момент. Через професію Ольжича пам’ятник можна однаково впевнено включати і до літературного, і до історичного маршруту Житомиром. Він був не лише поетом. Археологічна робота займала значне місце в його житті, а політична діяльність зрештою стала одним із чинників його трагічної долі.
Чи варто спеціально приходити до пам’ятника
Як окрема туристична зупинка ця локація не потребує багато часу. Тут немає експозиційних залів, кас чи території, яку доведеться обходити годинами. Це звичайний міський сквер, і саме в цьому полягає його зручність.
До пам’ятника можна зайти дорогою, зробити кілька фотографій, роздивитися скульптуру та відпочити в зеленій зоні. Якщо ж цікавить історія Житомира, краще не обмежуватися самим оглядом фігури.
Корисно заздалегідь пам’ятати три речі: Ольжич народився саме в Житомирі, був професійним археологом і поетом, а його життя завершилося в Заксенгаузені. Уже цього достатньо, щоб дивитися на бронзову постать не як на черговий безіменний міський монумент.
Пам’ятник як частина сучасного Житомира
За роки після відкриття скульптура стала місцем проведення пам’ятних заходів. Біля неї згадують Ольжича, читають його твори та відзначають дати, пов’язані з його життям. Отже, функція монумента не зводиться до декоративного оформлення скверу.
Для туриста це можливість за одну коротку зупинку дізнатися про людину, в біографії якої несподівано перетнулися Житомир, археологічні дослідження, українська поезія, підпільна політична діяльність і трагедія нацистських концтаборів.
Для самого міста значення трохи інше. Пам’ятник Олегові Ольжичу повертає конкретну людину до місця, де почалося її життя. Між Житомиром 1907 року, коли тут народився Олег Кандиба, та сквером 2017 року, де з’явилася його бронзова постать, лежить понад століття. Саме цей часовий контраст і робить локацію цікавою: сьогодні історія Ольжича буквально присутня серед звичайного руху сучасного міста, а знайомство з нею починається з невеликого скверу на перехресті двох житомирських вулиць.
